База знань Кримінальний процесуальний кодекс України

[Юрій Тузологий]

Глава 1: Загальні положення
​

Стаття 1. Кримінальний Процесуальний Кодекс України
1) Кримінальні процесуальні дії, та їх порядок визначається виключно Кримінально Процесуальним Кодексом (КПК)
2) Цей кодекс, складений на основі положень Конституції Центарльної України, та інших нормативно-правових актів.
3) Зміни до кодексу вносяться виключно Верховною Радою Центральної України, за згодою з адміністрацією.
Стаття 2. Цей кодекс створено для захисту прав, свободи людини та громадянина. На захист усіх учасників кримінального провадження, їх законних інтересів. Для повного розгляду кримінальної справи, покарання винуватців, та відстоювання прав невинних.
Стаття 3. Основні визначення КПК
1) Члени сім’ї/родичі - Чоловік, дружина, мати, батько, син, дочка, вітчим, мачуха, дід, бабця, рідний брат, рідна сестра.
2) Головуючий - Суддя котрий веде розгляд справи, приймає рішення щодо процесуальних дій, та керує суддями.
3) Державне обвинувачення - Дії прокурора у суді, з метою обвинувачення для забезпечення кримінальної відповідальності порушника.
4) Досудове розслідування - Стадія що наступає після внесення кримінальної справи, у Єдиний Реєстр Досудових Розслідувань (ЄРДР) та закінчується після закриття досудового розслідування, або направлення до суду клопотання.
5) Досудове слідство - Етап досудового розслідування, в якому йде розслідування злочинів.
6) Дізнання - Спеціальний відділ що проводить до судове розслідування кримінальних проступків.
7) Дізнавач - Службова особа НПУ, СБУ, ДБР або НАБУ, котра здійснює до судове розслідування, кримінальних проступків.
8) Кримінальний кодекс України - Нормативно-правовий акт, що визначає кримінальну відповідальність.
9) Керівник досудового розслідування - Головний слідчого управління, уповноваження особа котра є діючим вищим керівником правоохоронної структури, який відповідає за проведення розслідування кримінальної справи.
10) Керівник прокуратури - Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури.
11) Кримінальне провадження - Процесуальні дії, досудове розслідування та судове провадження, за скоєння дій зазначених у ККУ.
12) Обвинувачення - Ствердження про скоєння особою злочину передбаченого ККУ.
13) Прокурор - Сторона обвинувачення у суді, діє у межах своїх повноважень.
14) Слідчий - Уповноважена службова особа НПУ, СБУ, ДБР або НАБУ, котра здійснює досудове розслідування.
15) Сторони кримінального провадження -
16) Обвинувачення: прокурор, слідчий, дізнавач та потерпілий.
17) Захист: адвокат, підсудний.
18) Суддя - голова суду, діє в межах своїх повноважень та Конституції України.
19) Судове провадження - Процесуальні дії такі як, підготовка справи, розгляд кримінальної справи, вислуховування обох сторін, винесення вердикту.
20) Слідчий суддя — суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та/або досудовому розслідуванні. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду або наказом Голови Верховного суду України або за його відсутності особа, що виконує обов'язки.
Примітка: У разі відсутності уповноваженої особи визначеної наказом чи іншими нормами, слідчим суддею може бути, будь яка компетентна особа з ВРУ.
Стаття 4. Проведення кримінального розслідування відбувається незалежно від місця вчинення злочину.

 

[Юрій Тузологий]

Глава 2: Загальні положення
кримінального провадження​

Стаття 5. Загальні принципи кримінального провадження включають у себе права, свободи людини та громадянина, верховенство права, законність, рівність громадян перед законом, невідворотність відповідальності, принципи справедливості, гуманізму та демократизм зазначені у Конституції України.
Стаття 6. За відсутності обвинуваченого, та/або підозрюваного, форма кримінального провадження повинна відповідати загальним положенням, зазначених у розділі 1.

 

[Юрій Тузологий]

Глава 3: Учасники кримінального провадження​

Розділ 1: Суд і підсудність
Стаття 7. Правосуддя за кримінальним провадження здійснюється згідно цього кодексу.
Стаття 8. Певні положення
1) Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою цієї статті.
2) Суддею одноособово розглядаються кримінальні справи в суді першої інстанції, за винятком певних випадків.
3) Апеляційне провадження відбувається за заявою обвинувачуваного.
4) Кримінальне провадження у вищому антикорупційному суді здійснюється за заявою обвинувачуваного.
Стаття 9. Територіальна підсудність всіх судів України поширюється на всі області.
Стаття 10. Предметна підсудність судів України, визначається згідно з законом.
Стаття 11. Предметна підсудність визначається на етапі подання клопотання.
Стаття 12. Склад суду визначається згідно до закону, і включає суддів які мають необхідну кваліфікацію.
Стаття 13. У випадку необхідності, склад суду може доповнюватись асистентами згідно законодавства.
Стаття 14. Повноваження суду:
1) Судді є представниками правосуддя і повинні виконувати свої обов'язки відповідно до Конституції та закону.
2) Судді зобов'язані дотримуватися високого рівня професійної етики та моралі.
3) Суддями можуть бути призначені особи, які мають високу юридичну освіту та професійну компетентність.
4) Суддя не може бути звільнений з посади, позбавлений статусу або звільнений з посади без підстав, передбачених законом. Примітка:Президент у праві звільнити суддю за своїм рішенням.
5) Судді повинні мати бездоганну репутацію та відповідати вимогам доброчесності і моральності.
6) Дисциплінарна відповідальність судді здійснюється у встановленому порядку та гарантується право на захист.
7) Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення норм професійної етики та стандартів поведінки, встановлених законом.
Стаття 15. Виправданим у суді вважається особа, котра була обвинувачена, але виправдувальний вердикт набрав законної сили.
Стаття 16. Засуджений у суді вважається особа, котра була обвинувачена, та обвинувальний вердикт набрав законної сили.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 2: Сторона обвинувачення
Стаття 17. Повноваження прокурора. Прокурор є головним у стороні обвинувачення та представляє інтереси держави. Прокурор відповідає за представлення доказів і аргументів, що підтримують обвинувачення, і забезпечує, щоб суд вирішив питання відповідно до закону. Також прокурор може бути ініціатором досудового розслідування, маючи доступ до всіх матеріалів справи, доручати виконання слідчих дій, та повідомляти особу підозру.
Стаття 18. Прокурор та інші уповноважені посадовці, можуть передати ведення досудового слідства іншим органам, у випадках неефективності або інших обставин, котрі унеможливлюють виконання своїх повноважень відповідним органам.
Стаття 19. Справу котра доручена НАБУ, забороняється передавати іншим органам.
Стаття 20. Прокурор та інші уповноважені посадовці, можуть скасовувати незаконні/необгрунтовані постанови слідчих, прокурорів нижчого рівня, НАБУ та САП.
Стаття 21. Права/обов'язки прокуратури:
1) Ініціювати розслідування кримінальних справ, у тому числі проти посадових осіб та органів влади.
2) Здійснює контроль за дотриманням конституційного ладу та може ініціювати розслідування щодо порушень конституційних прав громадян або держави.
3) Затримувати осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, та ініціювати їхній арешт за рішенням суду.
4) Ініціювати перегляд судових рішень у випадку виявлення порушень законності або нововиявлених обставин.
5) Контролює виконання судових рішень, зокрема у кримінальних справах, і може ініціювати заходи щодо примусового виконання рішень.
6) Ініціювати проведення службового розслідування відносно співробітників державних організацій.
7) Вимагати негайного надання будь-яких документів, матеріалів, інформації незалежно від грифу секретності.
8) Вносити обов’язкові до розгляду подання щодо усунення порушень закону.
9) Ініціювати прокурорські перевірки, службові розслідування та відсторонення посадових осіб.
10) Призначати міжвідомчі слідчо-наглядові групи з повноваженням дій на всій території держави.
11) Скликати обов’язкові брифінги органів досудового розслідування, спецслужб та інших установ з наданням повної звітності.
12) Накладати обов’язкові приписи на органи слідства та дізнання.
13) Зупиняти дії процесуальних рішень, що суперечать закону.
14) Призначати експертизи, ревізії, аудит, незалежно від підпорядкування обʼєктів.
15) Надавати вказівку на проведення оперативно-розшукових заходів.
16) Виступати в суді як публічний обвинувач у всіх кримінальних провадженнях.
17) Порушувати кримінальні провадження щодо будь-яких суб’єктів, незалежно від статусу.
18) Втручатися в будь-яку стадію кримінального провадження з метою забезпечення законності.
19) Координувати діяльність усіх правоохоронних органів.
20) Здійснювати моніторинг дотримання прав людини в системі правосуддя.
21) Проводити антикорупційний нагляд, у тому числі в органах влади.
22) Ініціювати скасування актів органів влади, що порушують закон або права
23) Проводити щотижневу оцінку діяльності слідчих, оперативних підрозділів, суддів.
24) Вимагати притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників будь-яких державних органів.
25) Контролювати дотримання режиму законності в установах виконання покарання
26) Направляти зобов’язальні приписи органам місцевого самоврядування.
27) Вносити кандидатури для призначення слідчих, та інших осіб органів досудового розслідування
28) Скликати термінові наради з питань національної безпеки та правопорядку.
29) Призупиняти роботу органів влади в разі системного порушення закону.
Стаття 22. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій

 

[Юрій Тузологий]

Стаття 22-1. Слідчий уповноважений:,
1) Починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) Проводити слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
3) Доручати проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
4) Звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
5) Повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
6) За результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
7) Приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав;
8) Слідчий у межах досудового розслідування уповноважений ініціювати застосування запобіжних заходів шляхом підготовки та внесення клопотання до слідчого судді, погодженого з прокурором, щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу;
9) Здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Стаття 22-2. Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність та є підставою для відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування керівником органу досудового розслідування.
Стаття 22-3. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 3: Сторона захисту
Стаття 23. Підозрюваний - Особа котра затримана по підозрі вчинення кримінального правопорушення, повідомлена про підозру або про яку складено підозру.
Стаття 24. Обвинуваченим - Особа, щодо якої подане клопотання у суд.
Стаття 25. Права підозрюваного:
1) Право дізнатись котрі статті інкримінують особі.
2) Право бути повідомленим про свої права.
3) Право на захисника, та особисту зустріч з ним до та після допиту.
4) Право відмовитись від відповідей на запитання
5) Право давати пояснення або відмовитись від них.
6) Право на перевірку обґрунтованості затримання.
7) Право збирати та подавати докази.
8) Право брати участь в процесуальних діях.
9) Право задавати питання, та робити зауваження під час процесуальних дій.
10) Право подавати клопотання, для забезпечення безпеки, та правильності проведення процесуальних дій.
11) Право подавати відводи.
12) Право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
13) Право отримувати копії усіх процесуальних документів.
14) Право на оскарження рішення/дій/бездіяльності учасників процесуальних дій.
15) Право вимагати відшкодування шкоди за неправомірні дії учасників процесуальних дій.
Стаття 26. Права обвинуваченого:
1) Право брати участь під час судового розгляду.
2) Право вимагати допиту свідків обвинувачення, та свідків захисту.
3) Право вільно висловлювати свою думку, щодо судового процесу, а саме клопотань та учасників.
4) Право збирати та подавати докази.
5) Право на виступ у судових дебатах.
6) Право на ознайомлення з матеріалами судових дій, та рішень.
7) Право на оскарження рішення/дій у суді, та отримувати інформацію про стан розгляду апеляції.
8) Право відмовитись від досудової доповіді.
9) Право брати участь у створенні досудової доповіді.
Стаття 27. Підозрюваний та обвинувачений мають інші процесуальні права, передбачені цим кодексом.
Стаття 28. Обов’язки підозрюваного та обвинуваченого:
1) Прибути до уповноваженого учасника процесуальних дій, за його вимоги. Якщо немає змоги прибути у зазначений строк повідомити, про це.
2) Виконувати покладені на нього законні обов’язки.
3) Надавати правдиві показання під час допиту, підготовки досудової доповіді, або досудового розслідування.
Стаття 29. Захисник
1. Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника.»;
2. Порядок залучення адвоката:
1) під час досудового розслідування (підозрюваний):
а) приватний адвокат — для здійснення захисту зобов’язаний надати документ, що надає повноваження правничої допомоги;
б) державний адвокат — залучається на підставі постанови прокурора, винесення якої є обов’язковим і в якій не може бути відмовлено;
2) на стадії судового засідання (обвинувачений):а) приватний адвокат — підтверджує повноваження ОРДЕРОМ, передбачений Законом "Про діяльність адвокатів України"
б) державний адвокат — призначається постановою/ухвалою судді, винесення якої є обов’язковим.
Стаття 29.1 Адвокат, або законний представник має право та забов'язаний:
1) У випадку суперечки інтересів адвоката, та підозрюваного/обвинуваченого, він має право відмовитись від нього.
2) Адвокат має право на невідкладну зустріч з своїм підзахисним, у будь який робочий/вихідний день, за своїм рішенням, або рішенням підзахисного.
3) Обирати свої методи роботи та визначати способи надання юридичних послуг клієнтам в межах вимог законодавства.
4) Вести роботу з клієнтами відповідно до їхніх інтересів та потреб, дотримуючись вимог етики та професійності.
5) Дотримуватися вимог чинного законодавства та всіх відповідних нормативних актів.
6) Регулярно підтримувати та поновлювати свої знання, щоб вони відповідали актуальному стану правової системи.
7) Додержуватися високих етичних стандартів та професійних норм, що визначені регуляторними документами.
8) Забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої в ході виконання своїх обов'язків перед клієнтами та іншими особами.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 4: Інші учасники кримінального провадження
Стаття 30. Потерпілий та його законний представник. Ці особи є важливими у кримінальній справі. Потерпілий - особа котра постраждала/отримала негативні наслідки кримінального злочину. Ці особи мають право участвувати в судовому процесі, та подавати їх побажання щодо відшкодування.
Стаття 31. Також в кримінальному провадженні, можуть приймати участь свідки, та експерти.
Стаття 32. Свідки це особи, котрі були/володіють інформацією про обставини кримінального злочину.
Стаття 32.1 Свідок зобов’язаний:
1) Прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
2) Давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;
3) Не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.
Стаття 32.2 Свідок має право:
1) Знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
2) Користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката
3) Відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення
4) Давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
5) Користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;
6) На відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;
7) Ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;
8) Заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
9) Заявляти відвід перекладачу.
Стаття 33. Експерти це особи, котрі проводять експертизи, та вносять свої свідчення.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 5: Відводи
Стаття 34. Відводи - це можливість відсторонити суддів, слідчих, чи інших учасників кримінального провадження від розгляду справи, через обставини що призводять до не об'єктивності розгляду справи.
Стаття 34.1 Підстави для відводу захисника, представника:
1) Захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач.
2) Особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках:
3) Якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;
4) Зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом;
5) Якщо вона є близьким родичем або членом сім’ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду
Стаття 34.2 Підстави для відводу судді:
1) Особиста зацікавленість — суддя прямо або опосередковано зацікавлений у результаті справи.
2) Родинні зв’язки — якщо суддя є родичем будь-якого учасника провадження (слідчого, прокурора, підозрюваного, потерпілого тощо).
3) Публічні висловлювання — якщо суддя до розгляду справи висловлювався про неї публічно або виявляв упередженість.
4) Порушення правил автоматизованого розподілу справ — якщо справу передано судді в обхід автоматичної системи.
Стаття 34.2.1 Відвід судді відбувається виключно на початку засідання
Примітка: Відвід судді може бути застосований під час розгляду, якщо підтвердиться/з'ясується факт його неупередженості, зв'язків із сторонами
Стаття 34.3 Підстави для відводу прокурора, слідчого, дізнавача
1.Прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні:
- якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
- якщо він брав участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;
- якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
- Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій як прокурора не є підставою для його відводу.
Стаття 34.4. Наслідки відводу слідчого, дізнавача, прокурора, захисника, представника, експерта, спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача
- У разі задоволення відводу слідчого, дізнавача, прокурора в кримінальному провадженні невідкладно призначаються відповідно інший слідчий — керівником органу досудового розслідування, інший дізнавач — керівником органу дізнання або інший прокурор — керівником органу прокуратури.
- У разі задоволення відводу експерта, спеціаліста, представника персоналу органу пробації або перекладача до кримінального провадження залучаються інші відповідні учасники у строк, визначений слідчим суддею або судом.
- У разі задоволення відводу захисника або представника слідчий суддя чи суд роз’яснює підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу його право запросити іншого захисника або представника та надає для цього під час досудового розслідування не менше двадцяти чотирьох годин, а під час судового провадження — не менше сімдесяти двох годин. Якщо у випадках обов’язкової участі захисника протягом зазначеного часу інший захисник не буде запрошений, слідчий, прокурор, слідчий суддя або суд забезпечують його залучення самостійно.
Стаття 34.5. Наслідки відводу слідчого судді, судді
- У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається для розгляду іншому слідчому судді.
- У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, кримінальне провадження розглядається в тому самому суді іншим суддею.
Стаття 34.6. Порядок вирішення питання про відвід
- У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
- Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження — суд, який його здійснює.
- При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
- Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

 

[Юрій Тузологий]

Глава 4: Зміст та прийняття відомостей як доказів, їх приналежність та допустимість​

Стаття 35. Докази - інформації/обставини, що можуть вплинути на судовий процес, та зіграти роль у прийнятті обвинувального або виправдувального вироку.
Стаття 35.1. Легальним шляхом отримання доказів вважається отримання доказів уповноваженими особами у межах їхніх повноважень та у спосіб, прямо передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, із дотриманням встановленої процесуальної процедури, прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Стаття 36. Докази обов’язково повинні бути взяті легальним шляхом. Якщо вони не відповідають цьому пункту, їх не розглядають в суді.
Стаття 37. Належними доказами є ті, котрі підтверджують або спростовують якісь обставини, що мають значення у кримінальній справі.
Стаття 38. Недопустимі докази є ті, котрі отримані шляхом порушення Конституційних прав людини, або інших законів.
Стаття 39. Суд зобов’язаний відмовити у розгляді доказів, котрі порушили вищезазначені правила, зокрема:
1) Здійснення певних процесуальних дій, без дозволу суду на здійснення їх.
2) Отримання доказів, через нелюдське поводження, катування, застосування погроз.
3) Порушення прав на захист.
4) Отримання доказів, не повідомивши особу, що вона могла відмовитись від надання показань.
Стаття 40. Також недопустимими доказами є:
1) Показання свідка, котрий є підозрюваний або обвинувачений у цій кримінальні справі.
2) Виконання ухвали на обшук майна, без участі адвоката. Адвокат повинен доказати факт недопущенності.
Стаття 41. Обставини що потрібно доказувати:
1) Подія кримінального правопорушення (дата, час, місце, інші обставини)
2) Вину обвинуваченого у кримінальному правопорушенні, форма вини, мета вчинення.
3) Шкода яка була завдана кримінальним правопорушенням, розмір та вид шкоди.
4) Обтяжуючі та пом’якшуючі обставини.
5) Обставини для звільнення від кримінальної відповідальності.
Стаття 42. Збирання доказів
1) Збором доказів займається слідчий, прокурор або потерпілий, та його представник.
2) Сторона обвинувачення збирає докази шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання речей, документів, відомостей, висновків експертів, актів перевірок, а також шляхом проведення інших процесуальних дій, передбачених законом.
3) Сторона захисту, потерпілий та представник юридичної особи здійснюють збирання доказів шляхом отримання речей, документів, відомостей, висновків експертів, ініціювання проведення процесуальних дій та іншими способами, що забезпечують подання суду належних і допустимих доказів. Відмова у проведенні відповідних дій може бути оскаржена слідчому судді.
4) Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стаття 43. Суд за власним переконанням, яке є повним, та неупередженим, спираючись на кримінальну справу, та закони.
Стаття 44. Показання - відомості, в усній/письмовій формі, отримані при допиті учасників кримінального провадження.
Стаття 45. Свідок зобов'язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду, а експерт-слідчому судді та суду.
Стаття 46. Речові докази та документи - особливі докази, котрі мають великий вплив на вердикт кримінальної справи. Можуть бути речі, фізичні предмети, зразки речовин тощо. Документами можуть бути офіційні записи, рішення експертів, показання свідків, та інші документи, що мають юридичне значення у справі.
Стаття 47. Речові докази, повинні бути представлені суду відповідно до норм та правил.
Стаття 48. Висновок експерта - фахове оцінювання експерта певної галузі, певного доказу, та внесення свідчень про даний доказ. Експерт робить аналіз, або дослід предмета, чи іншого доказу, що стосується його галузі, та виносить вердикт. Даний вердикт має вплив на кримінальну справу, та може змінити хід справи. Експерт у розгляді доказів повинен бути неупереджений, та об’єктивний.

 

[Юрій Тузологий]

Глава 5: Процесуальне рішення та заходи забезпечення кримінального провадження​

Стаття 49. Процесуальні дії можуть бути зафіксовані, у протоколі, на носії інформації, або у журналі засідання.
Стаття 50. Рішення всіх органів досудового розслідування, слідчого судді, прокурора, суду.
Стаття 51. Форми судового рішення:
1) Ухвала.
2) Постанова.
3) Вирок.
Стаття 52. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовується для досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Стаття 53. Заходи забезпечення кримінального провадження:
1) Повідомлення слідчим, дізнавачем, прокурором, судове повідомлення та основа для цього.
2) Застосування грошового штрафу.
3) Тимчасове обмеження у використанні спеціального права.
4) Спрямування особи у відставку з посади.
5) Тимчасове відсторонення судді від виконання обов'язків.
6) Тимчасова заборона доступу до речей і документів.
7) Тимчасове вилучення майна.
8) Арешт майна.

 

[Юрій Тузологий]

Глава 6: Повідомлення​

Стаття 54. Повідомлення - процесуальна дії, за допомогою якої прокурор, слідчий, слідчий суддя, суд, повідомляє учасника кримінального провадження про проведення процесуальних дій або певне рішення.
Стаття 55. Учасників процесуальних дій повідомляють про процесуальні дії, у випадку якщо їх присутність не є обов’язковою.

 

[Юрій Тузологий]

Глава 7: Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду​

Стаття 56. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Стаття 57. Тримання під вартою:
1) Тримання під вартою є запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
2) Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків. Розмір застави визначається враховуючи тяжкість злочину та статей.
1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) Незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
2. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) Оцінюючи необхідність застосування запобіжного заходу, враховуються:
2) Наявність доказів вини;
3) Тяжкість можливого покарання;
4) Місце роботи або навчання;
5) Репутація та майновий стан;
6) Наявність судимостей;
7) Виконання попередніх запобіжних заходів (якщо були);
8) Наявність інших підозр у кримінальних правопорушеннях;
9) Розмір можливої шкоди чи доходу від злочину;
10) Ризик повторення правопорушення чи його небезпека (зокрема через доступ до зброї).
3. Ухвала слідчого судді може бути оскарженна протягом 24 годин з моменту вручення копій підозрюваному або його захиснику.

 

[Юрій Тузологий]

Глава 8: Слідчі (розшукові) дії​

Стаття 58. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій:
1) Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
2) Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
3) Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.
4) Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.
5) Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування
Стаття 59. Допит:
1) Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.
2) Перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту.
3) У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.
4) Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.
5) Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування

 

[Юрій Тузологий]

Глава 9: Механізм оскарження
​

Стаття 60. Право на оскарження:
1) Кожен учасник кримінального провадження має право оскаржити:
- Дії або бездіяльність слідчого, прокурора, судді, тощо...
- Рішення суду, яке суперечить інтересам сторони.
Стаття 61. Способи оскарження:
1) Скарга до керівника органу прокуратури або до суду вищої інстанції
- Подання заяви до прокуратури
- Апеляційна скарга до органів судової влади
Стаття 62. Строки оскарження:
1) 24 години з моменту винесення рішення / вчинення дії.
2) Після закінчення строку скарга не розглядається (крім випадків поважної причини).
Стаття 63. Порядок подання:
1) Подати письмову або усну скаргу до судді чи керівника відповідного органу.
2) Оформити скаргу в установленій формі в відповідному розділі на державному порталі.
Стаття 64. Розгляд скарги:
1) Протягом 12 годин від моменту прийняття скарги до розгляду.
2) Можливе:
- Визнання дії неправомірною та її скасування.
- Залишення скарги без задоволення.
Стаття 65. Остаточність рішення:
- Рішення, прийняте за скаргою, є остаточним в межах сервера та може бути оскаржене лише в порядку встановленого регламенту.

 

[Юрій Тузологий]

Глава 10: Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії
​

Стаття 66. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій
1) Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2) Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.
3) Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати.
4) У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:
- прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до меж проведення досудового розслідування;
- керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до меж проведення досудового розслідування;
- слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням ;
5) Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки чи інші особи, зазначені у клопотанні уповноваженого співробітника.
Стаття 67. Слідчий суддя, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій
1) Розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею Верховної Ради України, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Стаття 68. Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії
1) Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.
2) Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:
-вчинене та/або може бути вчинене кримінальне правопорушення відповідної тяжкості;
-можливість отримання під час негласної слідчої (розшукової) дії доказів, що самостійно або в сукупності з іншими мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення чи осіб, які його вчинили.
Стаття 69. Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії
1) Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати 30 діб