База знань Конституція України

[Юрій Тузологий]

Розділ 1​

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ​

Стаття 1. Україна - незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 2. Рівень автономії та суверенітету України визначається відповідно до його чинної конституції.
Стаття 3. У територіальну одиницю України входять міста Дніпро, Київ, Харків, Прип'ять, Конча-Заспа нарівні з околицями та населеними пунктами округів цих міст.
Стаття 4. Людина, її права та свободи є найвищою цінністю. Дотримання та захист права і свободи громадянина - обов'язок держави.
Стаття 5. Єдине джерело влади України – народ. Громадянин здійснює свою владу через органи місцевого самоврядування.
Стаття 6. Найвищим безпосереднім висловом влади народу є вільні вибори.
Стаття 7. Ніхто не може присвоїти владу України. Захоплення влади чи присвоєння владних повноважень переслідується Кримінальним кодексом.
Стаття 8 Винятки з цього правила передбачаються рішенням Парламенту України, і за умовчанням дозволені членам та Голові Парламенту (через їх членство в організації).
Стаття 9. Кожен громадянин України має права, обов'язки та свободи, передбачені конституцією та іншими законами, на всій території України.
Стаття 10. Державна влада України поділяється на законодавчу, виконавчу та судову.
Стаття 11. Державну владу в Україні здійснюють Президент України, Парламент, суд, Кабінет Міністрів, Допоміжні організації Уряду, народ України.
Стаття 12. Конституція України має найвищу юридичну силу та застосовується на всій території. Закони та інші правові акти, які приймаються не повинні суперечити Конституції.
Стаття 13. Закони підлягають офіційному опублікуванню. Неопубліковані закони, будь-які нормативно-правові акти, що стосуються права громадянина, не застосовуються.
Стаття 14. Громадяни можуть проводити мирні демонстрації, мітинги чи паради при дозволі Уряду.
Стаття 15. Усі громадяни можуть виявляти законодавчу ініціативу. У разі схвалення з боку Голови Парламенту - Парламент зобов'язується розглянути цю ініціативу.
Стаття 16. Конституція не підлягає зміні будь-яким чином за винятком передбачених у розділі 4.
Стаття 17. Зрада проти держави полягає у війні проти неї, підтримці ворогів держави або надання їм допомоги в будь-якому вигляді або формі.
Стаття 18. Державною мовою в Україні є українська мова.

Стаття 18.1. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Стаття 18.2. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист інших мов національних меншин України.
Стаття 18.3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Стаття 18.4. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 19. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Стаття 19.1. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Стаття 20. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Стаття 21. Чорнобильська зона відчуження (м. Прип'ять та територія Чорнобильської атомної електростанції) є особливою територіальною одиницею України, що має особливий правовий статус і режим.
Стаття 22. Чорнобильська зона відчуження підлягає міжнародному контролю в рамках виконання зобов'язань України щодо безпеки та охорони навколишнього середовища.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 2​

ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА​

Стаття 23. Права та свободи одного громадянина не повинні порушувати права та свободи інших громадян.

Стаття 23.1. Права та свободи громадянина забезпечуються правосуддям України.

Стаття 24. Кожен громадянин має право на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю, захист свого імені, свободу слова, свободу права вибору та свободу голосу.
Стаття 25. Усі громадяни України мають право збиратися мирно без зброї, проводити мітинги та демонстрації, попередньо обмовивши цей захід із Урядом. Інакше мітинг вважається несанкціонованим і припиняється законом. Його учасники та організатори підлягають покаранню згідно із законодавством.
Стаття 26. Усі громадяни України рівні перед законом та судом.
Стаття 27. Органи державної влади та посадові особи зобов'язані забезпечити кожному можливість ознайомлення з документами та матеріалами, що безпосередньо зачіпають його права та свободи на першу вимогу. Необізнаність не звільняє людину від несення відповідальності.
Стаття 28. Житло недоторкане. Ніхто немає права проникати в житло громадянина проти його волі, крім підставі постанови суду.
Стаття 29. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як за рішенням суду.
Стаття 30. Примусова праця заборонена інакше, як за рішенням суду.
Стаття 31. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан".
Стаття 32. Кожен затриманий, ув'язнений, обвинувачений у скоєнні злочину має право користуватися допомогою адвоката з моменту затримання.
Стаття 33. Кожен обвинувачений у скоєнні злочину вважається невинним, доки його винність не буде встановлена вироком суду, який набув чинності.
Стаття 34. У суді обвинувачений не зобов’язаний доводити свою невинність, його винність зобов'язана довести сторона обвинувачення.
Стаття 35. Кожен засуджений має право на перегляд вироку у вищому органі, але не вище за верховний суд.
Стаття 36. Ніхто не повинен свідчити проти своєї волі.
Стаття 37. Кожен має право на відшкодування державою збитків, завданих незаконними діями посадових осіб.
Стаття 38. Права і свободи громадянина можуть бути обмежені законом або набравши чинності указом/постановою.
Стаття 39. Влада гарантує свободу вибору, думки та слова своїм громадянам. Не допускається насильницьке переконання чи пропаганда.

Стаття 39.1 Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Натисніть, щоби розкрити...

Стаття 40. Жодна особа не повинна притягуватися до відповідальності за злочин, караний смертю.

Стаття 41. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 42. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 3​

ВИБОРЧА СИСТЕМА​

Стаття 43. Вся політична влада належить народові.
Стаття 44. Кожен громадянин України, який був народжений в Україні і який проживає в ньому не менше п'яти років, має право брати участь у голосуванні.
Стаття 45. Офіс Президента забезпечує реєстрацію політичних партій та проведення вільних виборів.

Стаття 45.1. Офіс Президента забороняє використання неналежних прийомів, що завдають шкоди виборам, та передбачає дискваліфікацію виборців за наявності їх неосудності, ув'язнення або після дострокового звільнення внаслідок осуду за тяжкий злочин.

Стаття 45.2. Верховна Рада України має право висловити недовіру політичній партії у разі встановлення обставин, що свідчать про загрозу державному суверенітету, конституційному ладу або національній безпеці України.
45.2.1. Підставами для висловлення недовіри політичній партії є:
1) ліквідація незалежності України;
2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом
3) встановлення факту співпраці політичної партії або її керівних органів з організованною злочинністю
4) кандидат в Президенти є раніше судимим або він є підозрюваним/обвинуваченим у кримінальному провадженні
5) поширення закликів до насильницьких дій
6) поширення закликів до масових заворушень
7) поширення закликів до терористичної діяльності
8) умисне введеня в оману державних органів, у тому числі шляхом інсценування подій (зокрема смерті), з метою уникнення юридичної відповідальності представниками партії
45.2.2. Наслідки висловлення недовіри політичній партії
1) припинення діяльності політичної партії з моменту ухвалення відповідної постанови Верховної Ради України.
2) заборона участі політичної партії у виборчому процесі, у тому числі висування кандидатів на пост Президента України.
3) матеріали щодо діяльності партії невідкладно передаються до Офісу Генерального прокурора України та Служби безпеки України для надання правової оцінки.
4) Оскаржити постанову Верховної ради України можна у Верховному суді України.
5) Подання апеляційної скарги зупиняє виконання рішення Верховної Ради України до набрання законної сили судовим рішенням та діяльність партії.
Натисніть, щоби розкрити...

Стаття 46. Усі вибори проводяться на основі загального рівного прямого та вільного волевиявлення громадян України при таємному голосуванні, що виключає можливість будь-якого контролю за волевиявленням громадян.
Стаття 47. Громадяни України мають право брати участь у виборах незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового та посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до громадських об'єднань, а також інших обставин.

Стаття 47.1. Участь громадянина України у голосуванні є вільною та добровільною. Ніхто не має права впливати на громадянина з метою примусити його до участі або не участі у виборах, у підготовці та проведенні виборів, а також перешкоджати його вільному волевиявленню, якщо це не суперечить чинному законодавству.
Натисніть, щоби розкрити...

Стаття 48. Вищою формою волевиявлення громадян країни з найбільш значущих питань загальнодержавного значення та для кожного окремого громадянина є Референдум, який виражається у голосуванні всіх мешканців України
Стаття 49. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань оподаткування, бюджету та амністії.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 4​

ЗМІНА КОНСТИТУЦІЇ​

Стаття 50. Кожен пункт, або ж глава з Конституції, може бути видалена/змінена тільки за рішенням Парламенту, прийнятим більшістю голосів. Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Парламенту Президентом України або не менш як третиною членів Парламенту України від конституційного складу.

Стаття 50.1. Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Стаття 51. Президент України має право подати прохання до парламенту на зміну Конституції.
Стаття 52. Зміна конституції відбувається після голосування Парламенту та подальшого підписання Президентом України.
Стаття 53. Президент має право накладення вето на зміну конституції, у разі наявних причин причини при цьому пояснивши причину.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 5​

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА​

Стаття 54. Найвищим органом законодавчої влади є Парламент України.
Стаття 55. У разі відсутності Голови Парламенту, тобто Спікера Парламенту, його обов’язки виконує Президент або Прем’єр-Міністр.
Стаття 56. Глава Парламенту обирається Президентом.
Стаття 57. Глава Парламенту не є представником від керівника організації та обирається строком до поки не буде звільнений за власним бажанням або за порушення законодавства.
Стаття 58. Внесення поправок до законів та винесення нових законопроектів проводиться виключно за механізмом прийняття законопроектів, з передачею на підпис Президента.
Стаття 59. Законопроект вважається схваленим у разі його підтримки більшістю (50%+1) від загальної кількості членів Парламенту;
Стаття 60. Особа, яка намагається вплинути на голос або дії члена Парламенту при виконанні його законодавчих функцій шляхом підкупу, обіцянки винагороди, залякування або іншим нечесним шляхом, а також член Парламенту, на якого вчинено такий вплив, вважаються винними у скоєнні злочину.
Стаття 61. Кожен законопроект має бути поданий на підпис Президенту. Він стає законом після підписання Президентом та опублікування на державному порталі.
Стаття 62. У разі неможливості зборів Парламенту виконувати свої функції, Президент може своїм указом ухвалити, змінити чи призупинити закон лише на тимчасовій основі, до розгляду питання Парламентом.
Стаття 63. Президент дає за необхідністю зборам Парламенту інформацію про стан справ в Україні та рекомендує до розгляду законодавчих зборів ті заходи, які, на його думку, необхідні та доцільні; він може за надзвичайних обставин скликати парламент і у разі розбіжностей щодо терміну перенесення засідань може відкласти їх на той термін, який вважатиме за можливе.
Стаття 64. Президент має право винести будь-який законопроект, чинний закон, статтю чи поправку на референдум. Якщо референдум завершився більшістю голосів "За", предмет референдуму набирає чинності після підписання чинним президентом.
Стаття 65. Засідання Парламенту проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України.
Стаття 66. Рішення Парламенту приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.
Стаття 67.Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Парламентом позачергово.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 6​

ВИКОНАВЧА ВЛАДА​

Стаття 68. Президент є головою України та прямим посередником, що з'єднує між собою гілки влади.
Стаття 69. Президент України обирається шляхом голосування народу України (50%голосів+1 голос).
Стаття 70. Підстави, за якими Президент може покинути пост достроково:

1. Президент може бути знятий з поста в ході державного перевороту;
2. Президент може бути знятий з поста процедурою імпічменту;
3. Президент може бути знятий народом, якщо протягом 3-х днів біля Верховної Ради України (- далі ВРУ) будуть мітинги (протести), які в обов'язковому порядку мають включати близько 100 чоловік;
4. За власним бажанням;
5. За станом здоров'я.

Стаття 71. У разі тимчасової відсутності Президента його повноваження делегуються Прем’єр-міністру. У разі тимчасової відсутності керівника міністерства/організації/департаменту/відділу його повноваження делегуються його безпосередньому заступнику. У разі довгострокової відсутності призначається ТВО.
Стаття 72. Президент призначає на посаду Генерального прокурора, суддів,
Стаття 73. Кабінет міністрів та Прем'єр-міністр є апаратом виконавчої влади.
Стаття 74. Президент є куратором Прем'єр-міністра.
Стаття 75.Президент має право розпустити Парламент за наявності критичних порушень законодавства країни.
Стаття 76. Достроковий розпуск допускається лише у разі антиконституційних дій або відсутність роботи від Парламенту.
Стаття 77. Прокуратура – орган державної влади, який здійснює вищий нагляд за дотриманням законодавства, прав, свобод людини та громадянина.
Стаття 78. Генеральна прокуратура в особі Генерального прокурора України є контролюючим, а також наглядовим органом усіх державних структур країни. Генеральна прокуратура від імені Генерального прокурора вправі вимагати будь-які доповіді, документи , які вважатиме за потрібне маючи на те законні підстави; стежить за забезпеченням рівномірного та адекватного дотримання законів, а також виступає як державний обвинувач і виражає інтереси жителів України на судовому процесі. Якщо на думку Генерального прокурора будь-який закон застосовується неадекватно, обов'язком Генерального прокурора буде порушити кримінальне переслідування за порушення закону.
Стаття 79. Прокуратура - державний орган, який підпорядковується безпосередньо Президенту України.
Стаття 80. Функції, повноваження та обов'язки прокуратури України регламентуються законом “Про прокуратуру”.
Стаття 81. Прокуратура України є відповідальною та підзвітною перед Президентом, Кабінетом Міністрів та Парламентом України.
Стаття 82. Прокуратура Північної України виконує такі функції:

• Представлення сторони обвинувачення в суді;
• Організація прокурорських перевірок;
• Здійснення наглядових заходів;
• Представництво інтересів держави у суді;
• Ініціювання прокурорських розслідувань;
• Контроль за виконанням ухвал суду.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 7​

СУДОВА ВЛАДА​

Стаття 83. Вищим судовим органом є Верховний суд.
Стаття 84. Суддя призначається Президентом.
Стаття 85. Судова система поділяється на: Окружний, Верховний суд.
Стаття 86. Судді підпорядковуються лише закону.
Стаття 87. Рішення Верховного суду є остаточним та оскарженню не підлягає.
Стаття 88. Верховний суд розглядає:

• справи, передані у провадження Верховного суду від Окружного суду;
• апеляційні скарги, у разі оскарження рішення окружного суду;
• справи, які з виходять з конституційних суперечок.

Стаття 89. В Україні є Окружний суд, який виконує роль першої судової інстанції. Окружний суд розглядає всі порушення нормативно-правових актів України, якщо злочин було вчинено в межах України.
Стаття 90. Розгляд справ є відкритим та закритим.
Стаття 91. Рішення суду визначається за результатами судового засідання, суд зобов'язаний обрати один або кілька існуючих покарань для обвинуваченого/учасника суду:

• Позбавлення волі
• Грошова виплата
• Конфіскація майна (у разі відсутності грошей на виплату штрафу)
• Посадове покарання без або з правом на відновлення
• Видача догани
• Усунення з посади
• Зниження на посаді
• Зняття недоторканності
• Занесення до ЗЧС/ЧС організації

Стаття 93. Обов'язки та права прокуратури регламентуються документом про "Прокуратуру України"
Стаття 94. Суд має право на відхилення від законної норми покарання у разі наявності на те причин, у тому числі поведінка на судовому засіданні.
Стаття 95. Документ, що регламентує судову владу – Закон України “Про судоустрій”.
Стаття 96. Верховний суддя має право на розпуск Прокуратури та складу суду за викриття їх в антиконституційної діяльності зі схвалення схваленням Президента України.
Стаття 97. Суддя після винесення рішення не має права його змінити будь-яким способом.
Стаття 98. Вироки судових інстанцій є обов'язковими до виконання. Невиконання та недотримання судових актів тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. Максимальний допустимий час виконання рішення суду- 24 години.
Стаття 100. Суддя має доступ до всієї засекреченої інформації, а також до всіх баз даних організацій для судових розглядів.
Стаття 101. Суди гарантують неупередженість під час розгляду справ незалежно від складу учасників процесу, за ознаками статевої, расової, національної, політичної власності та інших, не передбачених федеральним законом підстав.
Стаття 102. Неупередженість судді при прийнятті ним рішень забезпечується недоторканністю судді, яка гарантується Конституцією та законами.
Стаття 103. Рішення всіх судів мають бути в письмовій формі та обґрунтованими.
Стаття 104. Суддя позбавляється права діяти як суддя, коли є обвинувальний акт, що містить звинувачення судді у злочині.
Стаття 105. Адвокатура України є публічно-правовою корпорацією. Особа, яка допущена та має ліцензію на ведення юридичної діяльності, є і повинна бути членом Адвокатури.
Стаття 106. У всіх судочинствах обвинувачений має право на допомогу адвоката для захисту.
Стаття 107. Основне джерело державної скарбниці України – податки.
Стаття 108. Права управління державною скарбницею належить Президенту.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 8​

ІМПІЧМЕНТ​

Стаття 109. Імпічмент – процедура звільнення Президента з посади, залучення до суду вищих посадових осіб, які допустили грубі порушення закону.
Стаття 110. Процедура імпічменту:

Стаття 110.1. Процес імпічменту може бути ініційований заявою до Прокуратури/Верховного суду.
Стаття 110.2. Після ініціювання парламентом формується спеціальна тимчасова слідча комісія з підрозділів СБУ/НПУ, яка включає парламентаріїв, Генерального прокурора і слідчих. Вона здійснює розслідування обставин звинувачень проти Президента.
Стаття 110.3. Якщо спеціальна комісія доведе вчинення злочину, Парламент повинен проголосувати за висунення звинувачення проти Президента. Для цього необхідна більшість у три чверті від конституційного складу парламенту.
Стаття 110.4. Після того, як Парламент ухвалює рішення про висунення звинувачення, Верховний суд перевіряє конституційність цього рішення та наявність ознак злочину.
Стаття 110.5. Якщо Верховний суд підтвердить правомірність звинувачень і дотримання процедур, Верховна Рада приймає остаточне рішення про імпічмент. Потрібно не менше як третина четвертих від конституційного складу парламенту. Для усунення Президента з поста повинно бути більш ніж 75% голосів.

Стаття 111. Права та обов’язки Президента під час процедури імпічменту:

Стаття 111.1 Поки процедура імпічменту не завершена остаточно, Президент залишається на посаді та виконує свої функції, включаючи призначення та звільнення посадовців, затвердження законів тощо.
Стаття 111.2. Президент має право захищатися від звинувачень, зокрема надавати свої аргументи та докази. Його інтереси можуть представляти адвокати.
Стаття 111.3. Президент має право подавати заперечення до парламенту.
Стаття 111.4. Під час імпічменту Президент зобов'язаний діяти в рамках Конституції та законодавства України.
Стаття 111.5. Президент зобов'язаний виконувати свої обов'язки до моменту остаточного рішення про його усунення. Відмова від виконання повноважень або ігнорування обов'язків може вплинути на процес імпічменту.
Стаття 111.6. Президент зобов'язаний співпрацювати з парламентом і слідчими органами в рамках
процедури імпічменту. Це включає надання відповідних пояснень і документів на вимогу.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 9​

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПРЕЗИДЕНТА​

Стаття 112. Президент має право на абсолютну політичну недоторканність.
Стаття 113. Діти, батьки та дружина(чоловік) Президента є недоторканними особами.
Стаття 114. Президент має право на перебування на будь-якій території України.
Стаття 115. Президент має право на позачергове скликання Кабінету Міністрів та Парламенту за наявності на те вагомих підстав.
Стаття 116. Президент має право вето.
Стаття 117. Президент має право призупинення діяльності державних структур. За наявності цього вагомих причин.
Стаття 118. Президент має право на запровадження на території України воєнного стану. За наявності на те вагомих підстав.
Стаття 119. Президент зобов'язаний дотримуватись законодавства України.
Стаття 120. Президент зобов'язаний контролювати діяльність Кабінету Міністрів, Парламенту, Суду та Прокуратури.
Стаття 121. Президент зобов'язаний сприяти економічному, політичному, соціальному та духовному розвитку України.
Стаття 122. Президент має контролювати діяльність державних організацій. Контроль Президента повинен спиратися на Конституцію України.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 10​

СИСТЕМА САНКЦІОНУВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ​

Стаття 123. Санкції у бік Судової влади

Стаття 123.1. За будь-який вирок суду, який буде винесений, відповідає суддя, який безпосередньо виніс його. У такому разі будь-який незакономірний вердикт може бути зарахований як діяльність, що надає серйозний вплив на політичне життя країни, і відповідно до статті 7 покараний за найвищою строгістю покарання.
Стаття 123.2. За спробу втручання у справи Законодавчої чи Виконавчої влади суддю буде знято з посади. Під втручанням мається на увазі вимога внести той чи інший акт чи законопроект поза діями та регламентом суду, виконання обов'язків.
Стаття 123.3. За погрози вироком, будь-які махінації при винесенні вироку, або психологічний вплив на підсудних у або поза часом судового процесу, суддя буде представлений до зняття з позбавленням права обіймати посаду.

Стаття 124. Санкції у бік Виконавчої влади в особі Кабінету Міністрів

Стаття 124.1. Якщо якийсь міністр намагається порушити стабільність державної системи, то за вимогою Президента до нього можуть застосувати покарання.
Стаття 124.2. Можливі санкції:
Стаття 124.3. Заборона подавати законопроекти.
Стаття 124.4. Взяття під варту.
Стаття124.5. Позбавлення права голосу в Кабінеті Міністрів (на невизначений час).
Стаття 124.6. Звільнення з посади міністра.
Стаття 124.7. Тимчасове відсторонення від виконання обов’язків (до 1 тижня, якщо довше — вважається звільненням).
Стаття 124.8. Грошовий штраф.
Стаття 124.9. Якщо міністр порушує Конституцію, він обов’язково несе покарання залежно від тяжкості порушення. Порушення будь-якої статті Конституції вважається державною зрадою, лише покарання може відрізнятися за рівнем суворості.
Стаття 124.10. Якщо міністр порушує правила роботи свого міністерства, безвідповідально ставиться до обов’язків чи структури, він може бути звільнений. Для цього потрібна згода Президента або рішення Прем'єр-міністра.

Стаття 125 Санкції у бік Законодавчої влади в особі Парламенту

Стаття 125.1. У разі підриву чи спроби підриву державного апарату Парламент може бути санкціонований аж до розпуску президентським указом.
Стаття 125.2. За ухвалення антидержавних, антидемократичних, антиурядових законів відповідальність несе Спікер. Покарання варіюється в проміжку від грошового штрафу до часткового або повного розпуску парламенту.
Стаття 125.3. За ігнорування прохання про введення на розгляд законопроекту з боку громадян або Президента Спікер Парламенту може бути покараний зняттям з посади президентським указом.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 11​

ЗАКОНИ УКРАЇНИ​

Стаття 126. Ієрархія нормативно-правових актів України у порядку спадання:

• Закони, Кодекси України
• Укази Президента України
• Нормативно-правові акти уряду
• Статут організації – внутрішній нормативно – правовий акт. Статуту організації повинні підпорядковуватися ті люди, які перебувають у цій організації.
• Внутрішні правила та накази всередині державних структур.

Стаття 127. Конституція - має найвищу законодавчу чинність і є основним нормативно-правовим актом.
Стаття 128. Внутрішні правила та накази всередині державних структур не можуть суперечити законам та Конституції. Інакше вони не мають юридичної сили, не повинні виконуватися і повинні бути скасовані керівником відповідного відомства.
Стаття 129. Конституція України є обов'язкова до виконання всіма фізичними або юридичними особами, що знаходяться на території України. Конституція це закон прямої дії і розглядається у всіх варіаціях/проявах, надаючи спільні позиції до виконання.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 12​

НЕДОТОРКАННІСТЬ​

Стаття 130. В Україні законодавчо виділено три ступені недоторканності – Мала, Висока та Абсолютна.
Стаття 131. Абсолютну недоторканність мають Президент, Судді, Голова Парламенту, Прем'єр-міністр, Генеральний прокурор, Заступник Генерального прокурора, Радник президента.
Стаття 132. Зняття абсолютної недоторканності відбувається згідно з ухвалою Верховного суду.
Стаття 133. Абсолютна недоторканність забороняє арешт, насильницькі силові заходи, заходи обмеження волі та інші, можливість покарання без рішення Верховного суду.
Стаття 134. Тимчасова видача абсолютної недоторканності неможлива.
Стаття 135. Високу недоторканність мають Міністри.
Стаття 136. Зняття високої недоторканності відбувається згідно з ухвалою Верховного суду або написанням письмового указу президента.
Стаття 137. Висока недоторканність забороняє арешт, насильницькі силові заходи, заходи обмеження волі та інші, можливість покарання без вердикту суду.
Стаття 138. Тимчасова видача високої недоторканності можлива у разі захисту правоохоронними органами свідків особливо важливих справ, послів та сімей політичних діячів у разі виявлення небезпеки для їхнього життя чи здоров'я.
Стаття 139. Малу недоторканність мають: сім’я Президента, Генерал СБУ та його заступники, прокурори, особливі особи, яким вона була присвоєна з тієї чи іншої причини.
Стаття 140. Сім'я Президента має Малу недоторканність у вигляді захисту від політичних переслідувань та наклепів на сім'ю Президента безпосередньо. Честь сім'ї Президента охороняється законом.
Стаття 141. Мала недоторканність забороняє тимчасовий арешт, застосування силових заходів, заходів обмеження волі та інших, від силових структур. (Виняток: співробітники СБУ можуть затримати при прямому порушенні законодавства)
Стаття 142. Зняття малої недоторканності відбувається згідно з ухвалою суду, указом Президента.
Стаття 143. Посягання на осіб (у будь-якому вигляді), встановлених цією главою Конституції, у випадках, не передбачених цією Конституцією, суворо охороняється законом, за порушення якого настає кримінальна відповідальність.
Стаття 144. Особи та посади, які не передбачені цією Конституцією недоторканністю не мають, крім випадків, встановлених цією Конституцією.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 13​

ВІЙСЬКОВИЙ СТАН​

Стаття 145. Військовий стан - це правовий режим у державі або її частині, як правило у воєнний час, проте може бути введений і у мирний час через внутрішні чинники, що встановлюються рішенням вищого органу державної влади у разі агресії проти держави або безпосередньої загрози агресії у середині держави. Військове становище у країні чи окремих її місцевостях запроваджується указом президента, який має бути негайно оприлюднено з радіо і телебаченню і офіційно опубліковано. Характеризується введенням у дію визначеної законом держави сукупності надзвичайних заходів щодо охорони державної безпеки та громадського порядку у країні. Встановлюється підвищена відповідальність (за законами воєнного часу) за непокору (невиконання) наказам та розпорядженням військової влади держави.
Стаття 146. Воєнний стан передбачає суттєве обмеження деяких прав та свободу громадян, у тому числі таких основних, як свобода переміщення, свобода зборів, свобода слова, право на недоторканність майна тощо.
Стаття 147. Обмеження у зоні воєнного стану:

• масове переслідування політичних дисидентів, оголошення їх ворогами держави та повна зупинка їхньої діяльності.
• оголошення комендантської години.
• обмеження в'їзду, виїзду та свободи пересування, огляд, обмеження вибору місця проживання;
• заборона на зброю будь-якого виду, включаючи вогнепальну, холодну зброю та хімічні речовини, які можуть бути перетворені на вибухові речовини.
• арешти та інші санкції без належної процедури.
• посилений контроль на контрольно-пропускних пунктах з примусовим оглядом.
• заборона свободи слова.
• впровадження масштабних програм стеження та доносу.
• повний контроль за ЗМІ.
• при запровадженні воєнного стану не проводяться вибори та референдуми, а повноваження виборних органів влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб автоматично продовжуються.
• евакуація важливих об'єктів та людей;
• посилення охорони громадського порядку, критичної інфраструктури та інших важливих об'єктів;
• військова цензура у сфері комунікацій;
• заборона мітингів та страйків.

Стаття 148. Військовий стан запроваджується з таких причин:

• пряма збройна агресія проти України з боку іншої держави;
• суттєва загроза суверенітету та територіальній цілісності України, зокрема шляхом порушення її державного кордону, повітряного простору чи морського простору збройними силами іншої держави, або значне стягування військ до її кордонів;
• засилання найманців, банд, терористичних угруповань;
• підрив конституційного ладу шляхом організації державного перевороту у країні;
• загроза життю та здоров'ю високопосадовцям (Президент, дружина президента, міністри всіх категорій, Прем'єр-міністр).

Стаття 149. За ігнорування указу Президента про воєнний стан -ситуація розцінюватиметься як державна зрада.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 14​

ОСОБИ УКРАЇНИ​

Стаття 150. Першими особами України є Президент, Прем’єр-міністр, Суддя, Радник президента, Голова Парламенту, Генеральний Прокурор, Заступник Генерального прокурора.
Стаття 151. Перші особи України обираються на певний термін.
Стаття 152. Перші особи України мають:
Абсолютну недоторканність;
Можливість перебувати на будь-якій території України;
Мають доступ до будь-якої рації держ. структур;
Право на написання указів (згідно з повноваженнями), які не суперечать Конституції.
Стаття 153. Перших осіб України повинні знати в обличчя, навіть якщо вони не перебувають на службі.
Стаття 154. Перші особи України завжди на службі, навіть перебуваючи у цивільному одязі.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 15​

СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА​

Стаття 160. Народний депутат має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано.
Кожний народний депутат у Верховній Раді України та її органах, до складу яких його обрано, має один голос.
Народний депутат може брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради України з правом дорадчого голосу, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 161. Народний депутат реалізує на засіданнях Верховної Ради України та в роботі її органів надані йому права відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.
Стаття 162. Народний депутат бере особисту участь у засіданнях Верховної Ради України чи її органів, до складу яких його обрано.
Стаття 163. При опрацюванні і прийнятті законопроектів, постанов та інших актів Верховної Ради України поправки, пропозиції та зауваження, внесені народним депутатом, розглядаються і по них приймаються рішення щодо їх врахування чи відхилення.
Стаття 164. Обов'язки народного депутат України:

1. дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси громадян та держави;
2. додержуватися вимог Конституції України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України;
3. бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів;
4. додержуватись вимог т8рудової дисципліни та норм депутатської етики.

Стаття 165. Непорушність повноважень народного депутата України:

1. Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією України та іншими законами України.
2. Повноваження народного депутата та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені в умовах воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
3. Держава гарантує народному депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень.

Стаття 166. Звільнення народного депутата України від призову на військову службу або збори:
Народний депутат на строк виконання своїх повноважень звільняється від призову на військову або альтернативну (невійськову) службу, а також від призову на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори.
Стаття 167. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі:
Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю.
Стаття 168. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:
"Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.
Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 16​

ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ​

Стаття 164. Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
Стаття 165. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця. Винятком є:
Несплата податків у встановлений законом термін;
Неподача звітності підприємця про свій майновий стан та щотижневі доходи.
Стаття 166. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Стаття 167. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

 

[Юрій Тузологий]

Розділ 17
ІЄРАРХІЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ​

Стаття 168. Верховна Рада України є вищим законодавчим органом держави та не підпорядковується жодному іншому державному органу.
Стаття 169. Служба безпеки України (СБУ) підпорядковується Президенту України та уповноваженій Президентом особі — Прем’єр-міністру України і/або Раднику Президента України. Територіальні органи Служби безпеки України підпорядковуються керівництву центрального органу Служби безпеки України.
Стаття 170. У випадку відсутності Президента України Служба безпеки України зобов’язана підпорядковуватися Прем’єр-міністру України та Раднику Президента України.
Стаття 171. Національна поліція України (НПУ) підпорядковується Президенту України, Прем’єр-міністру України, Раднику Президента України, Міністру внутрішніх справ України, а також для територіальних органів поліції — керівництву центрального органу Національної поліції України.
Стаття 172. Збройні Сили України (ЗСУ) підпорядковуються Президенту України, Прем’єр-міністру України, Раднику Президента України та Міністру оборони України.
Стаття 173. Державна кримінально-виконавча служба України (ДКВС) підпорядковується Президенту України, Прем'єр-міністру, Раднику Президента України, Міністру юстиції..
Стаття 174. Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) підпорядковується Президенту України, Прем’єр-міністру України, Раднику Президента України, Міністру надзвичайних ситуацій.
Стаття 175. Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) підпорядковується Президенту України, Прем’єр-міністру України, Раднику Президента України, Міністру охорони здоров’я України. Обласні лікарні МОЗ підпорядковуються керівництву центральної лікарні.
Стаття 176. Засоби масової інформації (ЗМІ) підпорядковуються Президенту України, Прем’єр-міністру України, Раднику Президента України та Міністру інформаційної політики та культури.
Стаття 177. Укрзалізниця (УЗ) підпорядковується Президенту України, Прем’єр-міністру України, Раднику Президента України, Міністру розвитку громад територій та інфраструктури України.
Стаття 178. Співробітники різних державних організацій зобов’язані дотримуватися правил міжфракційної субординації, а саме:
1. Дотримання ввічливості та толерантності у відносинах між представниками різних органів;
2. Спілкування відповідно до субординації своєї організації;
3. Право старшого за званням співробітника робити зауваження молодшому за званням у межах службової необхідності;
4. Вирішення конфліктів між організаціями здійснюється виключно керівниками цих організацій.